ОСТУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до остуди́ти. На всьому широкому .. подвір’ї розтікався чорний паруючий круг, прогрівав остуджену землю, сушив змокрілий спориш (Дім., І будуть люди.., 1964, 191); Бугров потер рукою остуджене чоло (Мик., II, 1957, 281); * Образно. Думко! остуджена словом людським, — Пісне! що зробиш ти в краї моїм? (Олесь, Вибр., 1958, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 791.