ОСТРІВЕ́ЦЬ, розм. ОСТРОВЕ́ЦЬ, рівця́, ч. Зменш. до о́стрів. На низенькому плисковатому острівці, що заріс подекуди густими лозами.., обізвавсь.. соловейко (Н.-Лев., І, 1956, 65); Серед безмежного моря хлібів показався острівець станції (Ткач, Моряки, 1948, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 789.