о́стрів Буя́н (Кия́н) — міфопоетичний образ весняного неба; має велике значення в народних пере­казах: чародійне слово замовлянь, звернене до божеств, здебільшого починається зі слів: «На морі на окіяні, на острові Буяні»; на цьому острові перебувають усі могутні сили весняних дощів, гроз, громів, бур; тут і змій, усім зміям старший, і віщий ворон, усім воронам старший брат, який клює вогненного змія, і птах із залізним дзьобом і мідними кігтями, і бджолина мат­ка, усім маткам старша, і черепаха, усім гадинам старша; на цьому ос­трові живуть діва Зоря та бог Перун; сюди зверталися наші предки, прохаючи вищі сили вилікувати їх від ран і хвороб, дарувати снагу, принести щастя в любові; в одно­му із замовлянь ідеться, що на ос­трові Буяні стоїть береза — кро­ною донизу, корінням доверху, а на тій березі сидить Богородиця, якій приписували владу над гро­зою, посилання дощу і владу над земними врожаями.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 424.