ОСТРО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех.

1. Стискувати острогами. Заблудовський острожив коня (Ле, Наливайко, 1940, 110).

2. діал. Огороджувати. Острожити двір.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 790.

Острожити, жу, жиш, гл. Огораживать заостренными кольями. В господара острожений двір. Чуб. III. 407.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 72.