ОСТРО́ГА, и, ж.
1. Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою при потребі підганяють коня. Шрам стиснув коня острогами (П. Куліш, Вибр., 1969, 115); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Кінь стрілою плигнув уперед (Збан., Між.. людьми, 1955, 28).
2. Роговий загострений виріст на лапах у деяких птахів, переважно самців, що є засобом захисту або нападу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 790.