ОСТРА́ШКА, и, ж., розм.

1. Почуття страху; побоювання, настрашка. А коли він з ким обійшовся круто, то це, щоб у інших острашка була (Мушк., Чорний хліб, 1960, 162).

2. Погрозливе попередження, що викликає почуття страху; погроза страхом. І враз ожив, заграв орган, і для острашки в той же мент ударив кулемет (Гонч., Вибр., 1959, 313).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 788.

Острашка, ки, ж.

1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск.

2) Острастка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 72.