ОСТЕРІГА́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до остеріга́ти. — Не проклинайте його вже надто тяжко, ви ж мати… — почувся востаннє остерігаючий голос (Коб., II, 1956, 238); Пильним, остерігаючим оком стежить качка за небезпечним ворогом (Шиян, Баланда, 1957, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 786.