ОСТЕРЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Який остерігає від чого-небудь; застережний. — Глядіть, тату, щоб ви справді не проломилися на цьому льоду! Остережний голос дочки.. вертає старому тверезий розум (Вол., Місячне срібло, 1961, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 786.