ОСТА́ТОЧОК, чка, ч., заст. Зменш. до оста́ток. Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав, — Кравець, що, краявши, остаточків не крав (Боров., Тв., 1957, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 785.