ОСТАВА́ТИСЯ, таю́ся, тає́шся, недок., ОСТА́ТИСЯ, а́нуся, а́нешся, док., розм., рідко. Те саме, що залиша́тися. Один тілько брат названий Оставсь на всім світі, Та й той — почув, що так страшно Пекельнії діти Його брата замучили Залізняк заплакав (Шевч., І, 1963, 140); Оставсь Брюховецький, як остуджений (П. Куліш, Вибр., 1969, 184); І спускаюсь собі вниз, Мало й остається, Щоб урвати кілька раз, А мотуз не рветься (Рудан., Переслів’я, 1958, 10); Хоч за старця, аби не остаться (Укр.. присл.., 1955, 117); До екзамену оставалося мало, і всю оту купу книжок я знав вже розказати од палітурки до палітурки (Вас., Вибр., 1954, 26).
Остава́йсь здоро́в (здоро́ва); Остава́йтеся здоро́ві — усталена формула прощання. [Настуся:] Оставайтеся здорові, мої високії тополі і хрещатий мій барвіночку (Шевч., II, 1963, 199); Знову затуркотав барабан; старші скомандували… — Прощавайте!.. — Оставайтесь здорові!.. (Мирний, II, 1954, 116); Оста́тися в брехуна́х — підірвати довіру до своїх слів, учинків з боку кого-небудь. — Коли б ще самому в брехунах не остатись, а то… — думав він мовчки (Мирний, II, 1954, 207); Оста́тися ні в сих, ні в тих — потрапити в незручне, неприємне становище. А Гвинтовка оставсь тепер перед Шрамом ні в сих, ні в тих. Бачить, що вже Шрам розкусив його (П. Куліш, Вибр., 1969, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 783.