ОСОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., діал. Оплутати. А тепер так осотали його справи, що він зовсім уже не помічає її біля себе? (Вільде, Сестри.., 1958, 549); Солодкий сон чіпким павутинням осотав усе тіло [Ганни] (Коз., Сальвія, 1959, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 782.