ОСО́Т, у, ч. Великий дворічний або багаторічний бур’ян родини складноцвітих. Пусти осот в огород — огірків не буде (Укр.. присл.., 1955, 105); Засміченість полів бур’янами, та ще такими впертими, як осот і пирій, загрожували неурожаєм на довгі роки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 782.

Осот, ту, м. Растеніе: а) Cirsium arvense. ЗЮЗО. І. 118, 175. б) Circaea lutiniana L. ЗЮЗО. І. 118. в) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. І. 137.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 70.

осо́т — дворічний або багаторіч­ний бур’ян родини складноцвітих; особливо шкідливий для городніх культур; у народі помічено, — як­що влітку багато польового осоту, зима буде холодною, якщо багато щавлю — теплою; за легендою, рослина, яку посіяв Сатана замість вівса, тому є господою чортів. Пус­ти осот в огород — огірків не буде (М. Номис); Вчасно не виполеш — осот потім не вибереш (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 424.