ОСОРО́МА, и, ж., рідко. Те саме, що со́ром. Шкода за минулим, річ відома, Та й теперішнє колись мине… Але хай поб’є тих осорома, Хто весну зимою проклене! (Рильський, III, 1961, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 781.