ОСОКО́РОВИЙ, а, е. Прикм. до осокі́р. Під ногами в неї гомонів арик, говірким потоком освіжаючи коріння осокорової алеї вулиці (Ле, Міжгір’я, 1953, 306); Осокорова пушинка біла У мою кімнату залетіла (Вирган, В розп. літа, 1959, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 780.