ОСОКА́, и́, ж. Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками. У долині — луки, трава по пояс.. Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока (Тесл., З книги життя, 1949, 9); Верболозом, осокою Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє (Вороний, Вибр., 1959, 124); Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Тют., Вир, 1964, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 780.

Осока, ки, ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. І. 115, 116. — кочковата. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. І. 115. — кринична. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. І. 115. — польова. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. І. 115. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 70.

осока́ — багаторічна болотна трава родини осокових із довгими гострими листками; у Т. Шевчен­ка символ занепаду: «З того часу ставок чистий заріс осокою»; спі­вають: «Очерет, осока, чорні брови в козака»; див. ще очере́т.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 423.