ОСОБЛИ́ВЕ, присл., заст.

1. Особливо. Нога не болить особливе, а тільки в обох ногах прикре почуття, ніби жили мають лопнуть (Л. Укр., V, 1956, 188).

2. Окремо. Поставте, каже, мені хату особливе (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 779.

Особливе нар. = Особе. Поставте, каже, мені хату особливе. Рудч. Ск. II. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 70.