ОСО́БИЙ, а, е, діал.

1. Окремий. Царедворці дали незнайку особу хату (Сл. Гр.).

2. Особливий. Якусь особу мацапуру Там шкварили на шашлику (Котл., І, 1952, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 778.

Особий, а, е. Особый, отдѣльный. Царедворці дали незнайку особу хату. Рудч. Ск. І. 113.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 70.