ОСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОСМІЯ́ТИ, ію́, іє́ш, док., перех. Те саме, що висмі́ювати. Ми осміюємо і повинні осміювати мізерну національну гризню і національне торгашество націй.. (Ленін, 30, 1972, 109); Давно, давно Езоп байки писать начав. Осміював звіряк, над миром глузував (Бор., Тв., 1957, 150); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє… Морозом очі окує (Шевч., II, 1963, 407).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 774.