О́СМІШКА, и, ж., рідко. Посмішка, усмішка. Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (Вас., II, 1959, 80); Шафорост скоса зиркнув услід Морозову. В жмурках очей ворухнулася осмішка (Баш, На .. дорозі, 1967, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 774.