ОСМІЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати сміливим, набратися сміливості. Хлопчик, видимо, зрозумів, що це за люди, осмілів зовсім, і в нього розумно засвітились оченята (Вас., II, 1959, 165); Максим стояв, здивований тим, як раптом осміліла, заговорила ця мовчазна дівчина (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 774.