ОСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до осми́кувати. На ганку Рудикової хати Мелашка осмикнула свою кофту (Кос., Новели, 1962, 146); Всі знають, що Лигун браконьєр.., а ніхто ж його не осмикне (Чаб., Тече вода.., 1961, 137); І те, з яким зацікавленням та здивуванням подивився Храпков на Преображенського, раптово ніби осмикнуло його (Ле, Міжгір’я, 1953, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 773.