Про УКРЛІТ.ORG

осліпнути

ОСЛІ́ПНУТИ і рідко ОСЛІ́ПТИ, пну, пнеш; мин. ч. ослі́п і рідко ослі́пнув, ла, ло; док.

1. Стати сліпим, втративши зір. Гіркий світ: тато осліп, а діти помацки ходять (Укр.. присл.., 1955, 53); — Ту ніч, коли я з невимовним жахом збагнув, що осліпнув назавжди, я запам’ятав до останньої дрібниці (Ю. Янов., II, 1954, 77); // Тимчасово втратити здатність бачити що-небудь (від яскравого світла і т. ін.).

2. перен. Втратити почуття реальності, здатність об’єктивно сприймати, правильно оцінювати що-небудь. [Джонатан:] Тобі здається, що тепер осліп я, — мені здається — ти ще не прозрів (Л. Укр., III, 1952, 49); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 138); Настя прожогом вдирається в натовп, розпихає обважнілих, розпарених бабів, які, осліпнувши від гніву, добре й недобачають, хто оце посмів втрутитися в їхню колотнечу (Речм., Весн. грози, 1961, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 772.

вгору