ОСЛО́НА, и, ж., діал.

1. Завіса, заслона. З його душі спала ослона смутку (Коб., II, 1956, 170).

2. Захист, охорона. Тут же, під ослоною міської поліції, стояла також велика худоб’яча вага (Фр., VIII, 1952, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 772.