ОСЛАБІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ослабі́ти. Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво витирає його ослабілою рукою (Шиян, Гроза.., 1956, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 770.