ОСЛА́БЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́БИТИ, блю, биш; мн. осла́блять; док., перех.
1. Позбавляти сили, робити слабішим; знесилювати. Те, чого мене вчено, стояло в різкім противенстві до моєї дійсності, і те противенство різало мою душу, мучило мене і дорешти ослаблювало.. мою волю (Фр., І, 1955, 346); Лише те мистецтво варте називатися мистецтвом, яке не паралізує людську душу і не ослаблює людські м’язи (Рильський, Веч. розмови, 1964, 262); Щось було важке у ньому, якась жура його гризла та ослабляла тіло (Коцюб., II, 1955, 339); // Позбавляти гостроти сприйняття; притуплювати (зір, слух, пам’ять і т. ін.). Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам’ять, він нарікав на себе, обзивав себе.. нездарою (Тют., Вир, 1964, 52); // Підривати силу, згуртованість, могутність чого-небудь; робити слабшим (у військовому, політичному, організаційному і т. ін. відношенні). Нові й нові перемоги світової соціалістичної системи все більше ослаблюватимуть світову капіталістичну систему, обумовлюватимуть дальше поглиблення загальної кризи капіталізму (Наука.., 2, 1960, 6); — Ви заберете найнадійніших, найкращих бійців з дружини, і це ослабить, знесилить нашу дружину! (Смолич, V, 1959, 465); Ревізіонізм — це та отруйна зброя, яку використовує імперіалістична реакція, щоб роз’єднати, ослабити міжнародний робітничий рух, паралізувати революційну енергію робітничого класу (Ком. Укр., 5, 1960, 30).
2. Знижувати, зменшувати дію, силу вияву чого-небудь. Ся апатія.. не ослабила її співчуття до нещасної старої жінки (Фр., II, 1950, 301); Ви.. вилікували мене. В усякому разі ослабили.. всі мої болі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 266).
3. Робити менш пружним, менш натягнутим; попускати, розслаблювати. Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом.. — Ну, як? — ослабивши м’язи, Лаокоон-Геннадій подарував батькові.. чарівну усмішку (Вол., Місячне срібло, 1961, 7); Він не ослаблював обіймів (Речм., Весн. грози, 1961, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 770.