ОСЛА́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осла́бити. Знов ходить по казні [тюремній камері] Андрій, блідий і ослаблений недостачею свіжого повітря, і думає (Фр., І, 1955, 308); Вона худла і блідла, чуючись трохи ослабленою від посту при важкій праці у школі (Коцюб., І, 1955, 326); // у знач. прикм. Ослаблений голос.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 770.