ОСКОПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСКОПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. оскопля́ть; док., перех., рідко. Робити скопцем; каструвати. Імператор Роман, обурений тим, що рабиня-слов’янка народила сина,.. велів оскопити його, щоб він жив на світі, але не мав нащадків (Скл., Святослав, 1959, 160); Лежав горілиць на жорсткій постелі Хосров-хан, в тисячний раз шукаючи способу помститися Мухаммедові, ..котрий полонив його, спадкового бухарського еміра, звелів оскопити і зробив євнухом султанського палацу (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 389).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 769.