ОСКО́МИТИ, ить, недок., безос., розм. Викликати оскому. Стало в піт його вкидати. Почало оскомити (Воскр., З перцем!, 1957, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 769.

Оскомити, млю, миш, гл. Набивать оскомину. Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 68.