ОСКЛЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оскляні́ти. В осклянілих очах дідича.. відчувався подих смерті (Стельмах, І, 1962, 329); Вона була — немов несповна розуму. Накручувала на руку косу , дивилася осклянілими очима в куток (Мушк., Серце.., 1962, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 768.