ОСКЛЕ́НИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до оскли́ти. Там стояла крита осклена повозка та й блищала на сонці (Март., Тв., 1954, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 768.