ОСКА́РД, а, ч., рідко. Те саме, що ки́рка. Дід Сербиченко.. сів з оскардом насікати камінь до млина (Ю. Янов., Мир, 1956, 230); Оскардами не лише зрубують навар в котлах, — дізнався Оверко, — а також тешуть дикий камінь (Горд., II, 1959, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 767.

Оскард, ду, м. и оскарда, ди, ж. Мотыка; кирка, которой насѣкаютъ жернова. Мик. 481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 67.