ОСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ОСКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСКА́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Розтуляючи рота, пащу, показувати зуби; вищиряти, вишкіряти. І оскалював зуби [Марусяк], мов горло йому хто збирався перегризати, і рубав барткою камінь, аж іскри снопами летіли (Хотк., II, 1966, 287); Собака.. загарчала, оскаливши білі гострі зуби (Шиян, Гроза.., 1956, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 767.