ОСИ́ПЛИЙ, а, е, рідко. Те саме, що охри́плий 2; хрипкий. — Несу! — обізвався з глибини десь низький, осиплий голос (Коцюб., II, 1955, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 762.