О́СИП1, у, ч., іст. Зернова данина. На грунтах.. сиділи його [пана Щеньковського] піддані, які справляли за це панщину, платили чинш, подимне, .. осип (Панч, Гомон. Україна, 1954, 106); Петро Ярош платив подать нарівні з чиншовою шляхтою і ще давав осипу від вола по корцеві жита (Стельмах, І, 1962, 422).
О́СИП2, у, ч.
1. рідко. Дія за знач. осипа́тися; осипання. Новий вибух уриває розмову, Дем’ян припадає до грунту.. і коли шурхіт осипу осколків вщухає, гукає знову (Смолич, Мир.., 1958, 159).
2. спец. Те саме, що оси́пище. Незабаром хлопці підійшли до піскуватого осипу, що спускався з гори і вкривав дно річки чистим зеленуватим піском (Багмут, Щасл. день.., 1959, 141); В жорстоких осипах застигли гори (Мисик, Біля криниці, 1967, 132).
3. мисл. Розсіювання, розкидання (дробу) по певній площині. Що значить якнайкращий бій у рушниці? Це значить, щоб вона била різко, щоб осип дробу був рівномірний (Вишня, II, 1956, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 761.