ОСВІ́ЧЕННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. осві́чувати2 і осві́чуватися2; навчання. Він не був простим вчителем. Освічення народу було спадковою діяльністю його роду (Довж., І, 1958, 291); Передвиборну кампанію в Петербурзі соціалісти ведуть насамперед і головним чином для освічення має і згуртування їх (Ленін, 14, 1971, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 756.