ОСВІ́ДЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідко ОСВІДЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОСВІ́ДЧИТИСЯ, чуся, чишся, док.

1. Признаватися (в коханні). Ганьбою здалося сидіти йому тут, у чужому городі,.. в той час, коли інший безпечно освідчується в коханні молодій, гарній дівчині (Ле, Ю. Кудря, 1956, 43).

2. Просити у жінки згоди стати дружиною. — Я, мамо, з Манею Обринською оженюся. Я їй уже освідчився (Коб., III, 1956, 236).

3. рідко. Офіційно знайомитися; представлятися. — Вибачте, будьте ласкаві. Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись, — сказав прибулий (Довж., І, 1958, 441).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 754.