ОСВО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОСВО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.

1. Звикати до незнайомого місця, середовища і т. ін.; обвикати. Танцюра потроху освоюється з оточенням, стримано кашляє у долоню і глузливо зиркає на Барабаша (Тулуб, Людолови, II, 1957, 205); Перелетіла [Оленка], мов на крилах, у чужу землю, озирнулась навкруги себе, освоїлась… (П. Куліш, Вибр., 1969, 281); Щоб допомогти циганці освоїтись в незвичному для неї оточенні, Максим заговорив (Ткач, Арена, 1960, 8); // з чим. Призвичаюватися до чого-небудь незвичного або неприємного. Тамара освоюється з поганим світлом і раптом бачить Женю і Галю (Хижняк, Тамара, 1959, 127); Панна Теодозя.. неприємно вражала очі своїм чудним лицем. Треба було довго звикати до його [нього], щоб з ним освоїтись (Н.-Лев., І, 1956, 170); Посидівши пару годин у бур’яні.., він освоївся трохи з тим гамором (Фр., IV, 1950, 91).

2. з чим. Набувати досвіду в чому-небудь, засвоювати певну кількість знань, навичок. З новим бульдозером Кузьма освоївся ще не зовсім, владарює над ним з горем пополам, але ж таки владарює (Гончар, Тронка, 1963, 272).

3. тільки недок. Пас. до осво́ювати. Радянська держава виділяє великі кошти на розвиток провідних галузей народного господарства, але освоюються вони ще не повністю (Ком. Укр., 12, 1963, 5); Він прийшов на завод, коли в щойно відбудованому суперфосфатному цеху лише освоювалося нове обладнання (Рад. Укр., 2.VІ 1962, 3); Традиції оперативної поетичної роботи Маяковського, який умів активно втручатися своїм віршем у гущу щоденних справ і подій,.. з особливою наполегливістю освоюються українськими поетами (Іст. укр. літ., II, 1956, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 757.