ОСВИ́СТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до освиста́ти. Затюкана, освистана процесія рушила з камери (Кач., II, 1958, 326).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 753.