ОСА́ДА, и, ж., заст.

1. Поселення. Осадчі.. закладали нові осади (Н.-Лев., VII, 1966, 19).

2. Поверх, ярус. Пісню чути було і в домі єпископа Мелхиседека, на нижній осаді.. мурованого двоповерхового будинку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 752.

Осада, ди, ж.

1) Поселеніе, поселокъ.

2) Этажъ, ярусъ. Він тямить силу у мурівщичестві, бо то ставляв таку височінь, вимуровував панські будинки на дві осаді, на три осаді і на чотирі осаді. Васильк. у.

3) Ложа (у ружья). Балт. у.

4) мн. Всѣ части воза вмѣстѣ, кромѣ кузова, колесъ съ люшнями и оглобель. Лебед. у. (Залюб.).

5) Поставъ въ мельницѣ. Млин на 12 осад. Чуб. II. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 64.