ОРІ́ХОВИЙ, а, е, рідко. Прикм. до орі́х. Густий оріховий настій піднімався над.. землею (Стельмах, На.. землі, 1949, 555); // Зробл. з деревини горіха. Ой поїхав з України Козак молоденький — Оріхове сіделечко, Ще й кінь вороненький (Нар. лірика, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 746.

Оріховий, а, е. Орѣховый. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 63.