о́рій — легендарний орач, ора­тай, який був сонце— і вогнепо­клонником; за фольклорним сю­жетом, орачі витіснили первісних гігантів — утілення диких, некерованих сил природи; гіпотетична орійська спільнота зародилася в IV ст. до н. є. в Степовому Подніп­ров’ї, а згодом пройшла шлях до месопотамського Шумеру, позначивши його святилищами и курга­нами.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 421.