ОРУ́ЖНО, присл., заст. Із зброєю в руках. Хай сербин розкаже, чи ми не братались Оружно у щасті і горі (Стар., Вибр., 1959, 9); Заривали [люди] в землю збіжжя, гроші та хліб — і поспішали на Січ, щоб стати оружно до війська (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 751.