ОРУ́ЖНИЙ, а, е, заст. Озброєний. На майдані біля церкви натовп. Зігнали з усього села.. Оружні гайдамаки ходять — наглядають, щоб хто не пішов звідціль (Головко, І, 1957, 357); — Мій полк.. стоїть оружний і готовий до битви (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 751.

Оружний, а, е. Вооруженный. Одбиваючи од нас ворогів наших, не з кого, як із нас же, вони оружний люд набірали. K. (О. 1861. II. 227).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 64.