ОРУ́ЖЖЯ, я, с., розм., заст. Зброя. Єдиним оружжям Остаповим була вода, і він од часу до часу обливав нею вовка, не допускаючи до себе (Коцюб., І, 1955, 366); Розповів [парубок], що на всіх дорогах війська видимо-невидимо. Припас везуть і оружжя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 751.

Оружжя, жя, с. Оружіе. (Салдата) у мундир уберуть, оружжа дадуть. Рудан. І. 23. До оружжа: до хліба та до ножа. Ном. № 12278. Ум. Оруженько. Мет. 239.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 64.