ОРНАМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е, мист.

1. Прикм. до орна́мент. Олесі доводилося малювати багато ескізів з безліччю орнаментальних мотивів (Вол., Озеро.., 1959, 114); Частина художників зуміла включити орнаментальну творчість українських народних майстрів до оформлення книги і тим збагатити своє мистецтво (Укр. рад. граф., 1957, 121); // Який є орнаментом. Велика роль в художньому оформленні більшості килимів належить каймі. Найчастіше кайма — це широка орнаментальна смуга іншого, ніж центральне поле, кольору (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 112); Орнаментальна картина для вишивки.

2. перен. Який має декоративний характер. Вишня є.. красивою орнаментальною рослиною, а тому може бути широко використана для прикрашання парків тощо (Хлібороб Укр., 2, 1970, 30); // Пишний, вишуканий (про стиль, мову і т. ін.). Бальзак не намагається зробити змальовувану ним картину безпосередньо зримою, слово у Бальзака є комунікативним і орнаментальним (Рад. літ-во, 7, 1966, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 748.