ОРЛЯ́НКА, и, ж. Давня азартна гра на вгадування, як упаде підкинута монета — гербовим зображенням ("орлом") чи протилежним боком ("решкою"). [1-й парубок:] А хто хоче в орлянку? [Дехто:] Давай, давай! (Стар., Вибр., 1959, 260).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 748.