ОРКЕСТРО́ВКА, и, ж. Те саме, що інструментува́ння. В оркестровці мелодії пісні "Всякому городу прав і нрава" за допомогою повторень одних і тих самих мотивів вдало відображено гру на катеринці та лірі (Мист., 6, 1958, 18); Г. Хоткевич був надзвичайно вимогливим керівником. Він сам робив складні оркестровки і вимагав від студійців їх точного відтворення (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 68); Любимим учителем Лисенка, у якого Микола Віталійович.. вивчав оркестровку, був Римський-Корсаков (Рильський, III, 1956, 351); Він [диригент] має.. знати музично-теоретичні дисципліни — гармонію, контрапункт, поліфонію, інструментознавство, оркестровку, історію та теорію музики (Мист., 2, 1966, 23); Рими входять у канву вірша.. органічним плетивом-вишивкою, яка не лише орнаментує, а й додає чіткої й милозвучної оркестровки цілому куплету пісенному (Рад. літ-во, 1, 1965, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 747.