ОРКА́Н, у, ч.

1. заст. Ураган. То не вітри невгомонні полонинські завиють, це скажений оркан пролетить над його [Івана] головою (Круш., Буденний хліб.., 1960, 223).

2. метеор. Тропічний циклон, що виникає у південній півкулі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 746.

Оркан, на, м. Арканъ. Гей будеш ти, коню буланенький, на оркані ходити. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 63.