ОРЕНДО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до орендува́ти. Наладнали нею [капустою] повний кузов орендованої для цього випадку.. автомашини (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 44); Згодом.. я став у батька за молотобійця, а також працював у полі на орендованих шматках землі (Минуле укр. театру, 1953, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 744.