Про УКРЛІТ.ORG

ординарець

ОРДИНА́РЕЦЬ, рця, ч. Військовослужбовець, на якого покладено обов’язки виконувати різні доручення командира або штабу. Начальство любило [Максима], як на все здатного, моторного москаля, котрого не стид послати в ординарці (Мирний, І, 1949, 230); До полку з наказом поскакав ординарець (Панч, В дорозі, 1959, 93); — Я був ординарцем у генерала, який командував бригадою (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 742.

вгору